Зміст
Імунотерапія раку – це штучна стимуляція імунної системи для лікування раку, що поліпшує природну здатність систем організму боротися з пухлинними клітинами.
Імунотерапія може бути класифікована як активна, пасивна або гібридна (активна і пасивна). Активна імунотерапія направляє імунну систему на ураження пухлинних клітин шляхом націлювання на пухлинні антигени. Пасивна імунотерапія підсилює існуючі протипухлинні реакції і включає використання моноклональних антитіл, лімфоцитів і цитокінів.
Серед них терапія антитіл схвалена в різних юрисдикціях для лікування широкого спектру ракових захворювань. Антитіла являють собою білки, які продукують імунною системою, які зв’язуються з цільовим антигеном на поверхні клітини. Імунна система зазвичай використовує їх для боротьби з патогенами. Кожне антитіло специфічно для одного або декількох білків. Ті, які зв’язуються з пухлинними антигенами, лікують рак. Клітинні поверхневі рецептори є загальними мішенями для лікування антитіл і включають CD20, CD274 і CD279. Після зв’язування з раковим антигеном антитіла можуть індукувати антитілозалежну клітинно-опосередковану цитотоксичність, активувати систему комплементу або запобігати взаємодію рецептора з його лігандом, що може привести до загибелі клітин. Затверджені антитіла включають алемтузумаб, іпілімумаб, ніволумаб, ататумумаб і рітуксімаб.
Принцип роботи імунної системи полягає в тому, що, як тільки в організмі з’являється «незнайома» речовина, вона відразу ж розпізнається як «чужа» і піддається атаці. Джерелами таких речовин можуть стати не тільки хвороботворні мікроорганізми, а й власні аномальні клітини. Під час поділу клітин в нашому організмі періодично виникають помилки. Це неминуче. Якщо щось пішло не так, після поділу дочірні клітини мають неправильну будову, можуть ставати раковими. Імунна система завжди насторожі і готова їх знищити. Однак, імунітет справляється зі своєю функцією не завжди – в іншому випадку ні у кого б не виникали злоякісні пухлини. Для того щоб імунна система почала розправлятися з пухлиною, її потрібно активувати, або надати їй необхідні компоненти. Сучасні лікарі і вчені знають, як це зробити. Такий напрям лікування раку називається імунотерапією. Існує кілька її різновидів.
Які бувають різновиди імунотерапії?
Моноклональні антитіла.
Подібні препарати є штучними аналогами імунної системи. Кожне з них має чітку мішень – певну речовину, яка виробляється раковими клітинами.
Інгібітори контрольних точок.
Контрольні точки – речовини, які пригнічують роботу імунітету. У нормі вони потрібні для того, щоб імунна система не атакувала здорові тканини. Пухлинні клітини часто використовують як контрольні точки для «маскування». Інгібітори знімають цей блок, після чого пухлина піддається атаці імунної системи.
Протиракові вакцини.
Організм можна прищепити не тільки проти інфекцій, але і проти раку. Пацієнту вводять речовини, які виробляють пухлинні клітини, щоб стимулювати імунну відповідь (це так звані вакцини на дендритних клітинах).
Модулятори роботи імунітету.
Зазвичай такі ліки включають інтерферони, інтерлейкіни, фактори росту. Вони покращують роботу імунітету неспецифічно, в цілому, а не проти якихось певних компонентів ракових клітин.
Клітинна імунотерапія.
Цей напрямок показав успіхи в деяких дослідженнях. Суть в тому, що у пацієнта беруть власні імунні клітини, активують їх проти компонентів пухлини, потім розмножують новий активований клон в лабораторії і повертають в організм хворого. Це допомагає зменшити або повністю знищити пухлину, тому що імунна система починає активно знищувати ракові клітини.
Моноклональні антитіла
Моноклональні антитіла – це по суті штучні замінники власних антитіл людини. Кожне з них знаходить в організмі свою молекулу-мішень і зв’язується з нею. У випадку з онкологічними захворюваннями такой мішенню є певна речовина, яку ракові клітини виробляють в досить великій кількості, а здорові — в дуже малому, або не виробляють взагалі.
Розрізняють різні типи дій моноклональних антитіл:
- роблять ракові клітини «помітними» для імунітету;
- руйнують мембрану ракових клітин;
- блокують зростання пухлини або кровоносних судин;
- блокують речовини, які заважають імунітету розпізнавати рак;
- безпосередньо руйнують пухлину.
Моноклональні антитіла також можна використовувати для доставки до ракових клітин інших ліків. Наприклад, можна прикріпити до молекули антитіла радіоактивну частку або хіміопрепарат.
Кітруда (Пембролізумаб)
Кітруда – це моноклональне антитіло, мішенню для якого є PD-1 – рецептор запрограмованої клітинної загибелі. Препарат допомагає зняти «маскування» ракових клітин, в результаті імунітет може їх розпізнати і атакувати.
Пембролізумаб був схвалений до застосування в Америці в 2014 році. В даний час його використовують для лікування меланоми, недрібноклітинного раку легенів, пухлин голови та шиї, молочної залози. Кітруду зазвичай призначають при некурабельних пухлинах, які неможливо видалити хірургічно, якщо інші методи лікування не допомагають.
Ритуксимаб (Мабтера, Рітуксан)
Мішень для ритуксимабу – рецептор CD20, який знаходиться на поверхні B-лімфоцитів. З’єднуючись з рецептором, препарат змушує NK-клітини (натуральні кілери – різновид імунних клітин) атакувати B-лімфоцити, як злоякісні, так і нормальні. Після курсу лікування організм виробляє нові нормальні B-лімфоцити, їх кількість відновлюється.
Ритуксимаб був схвалений до застосування досить давно – ще в 1997 році. В даний час його використовують для лікування аутоімунних і онкологічних захворювань: хронічного лімфолейкозу, вульгарної пузирчатки, неходжкінської лімфоми, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.
Іпілімумаб (ервой)
Ервой зв’язується з молекулою CTLA-4 і активує імунну систему, для того щоб вона могла боротися з раком. Дослідження показують, що препарат допомагає надовго зупинити зростання пухлини, а в 58% випадків сприяє зменшенню її розмірів, як мінімум, на третину. Іпілімумаб застосовують у пацієнтів, які страждають на меланому на пізніх стадіях, рак легенів, простати.
Імунотерапія при раку легенів
Рак легенів – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань. За захворюваності і рівня смертності він займає перше місце у чоловіків і третє місце у жінок. Майже 20% пацієнтів, які померли від злоякісних пухлин, загинули від раку легкого. У групі підвищеного ризику знаходяться курці у віці старше 50 років. На кожні 3-4 мільйони викурених сигарет доводиться одна смерть від раку легенів. Захворювання часто діагностують на пізніх стадіях, коли багато видів лікування виявляються неефективними. У таких випадках користь може принести імунотерапія. При раку легені застосовують такі препарати, як ніволумаб (Опдіво), іпілімумаб (ервой), пембролізумаб (Кітруда), атезолізумаб (Тецентрік).
Імунотерапія при меланомі
Меланома – далеко не найпоширеніша (всього 2%) форма раку шкіри, але вона дуже агресивна і частіше за інших пухлин призводить до смерті. Так, в 2012 році в світі було діагностовано 232 000 нових випадків меланоми, 55 000 хворих загинули. Меланома рано метастазує, після чого багато методи лікування стають неефективними. На пізніх стадіях для лікування меланоми застосовують пембролізумаб (Кітруда), іпілімумаб (ервой), ніволумаб (Опдіво).
Імунотерапія при раку шлунка
При раку шлунка I-III стадії основним методом лікування є хірургічне видалення пухлини, нерідко його доповнюють курсом хіміотерапії і променевої терапії. На IV стадії, коли пухлина поширюється за межі органу і дає метастази, шанси на повну ремісію знижуються до нуля. У таких випадках проводять лікування, спрямоване на уповільнення зростання пухлини, зменшення її розмірів, продовження життя пацієнта. Саме на IV стадії, коли рак шлунка не реагує на інші види лікування, може принести користь імунотерапія. Ефективні такі препарати, як трастузумаб і рамуцірумаб.
Імунотерапія при раку нирки
При лікуванні раку нирок імунотерапією застосовується дві групи імунопрепаратів:
Цитокіни – білки, які активують імунну систему і змушують її боротися з раком. Для лікування застосовують штучно синтезовані аналоги цих білків: інтерлейкін-2 (IL-2) і інтерферон-альфа.
Інгібітори контрольних точок. Контрольні точки – це особливі молекули імунної системи, які вона використовує, щоб стримувати себе від атаки здорових клітин. Іноді вони заважають боротися проти пухлинних клітин. При раку нирок застосовують Ніволумаб (Опдіво) – він блокує PD-1, білок, який знаходиться на поверхні T-лімфоцитів.
Імунотерапія при раку яєчників
В останні роки хірургічне лікування і хіміотерапія при раку яєчників значно просунулися вперед, і все ж ситуація поки що далека від ідеальної. У багатьох жінок пухлина рецидивує, перестає реагувати на препарати, які допомагали раніше. З імунопрепаратів при раку яєчників в даний час застосовується Бевацизумаб (Авастин) – представник групи моноклональних антитіл, який блокує фактор росту ендотелію судин. Ракові клітини синтезують цю речовину у великій кількості, щоб стимулювати зростання нових судин, забезпечиючи себе киснем і живильними речовинами.
Питання та відповіді!
Побічні ефекти імунотерапії
Лікування імунотерапевтичними препаратами має деякі загальні моменти з хіміотерапією. Така схожість полягає в тому, що клітини пухлини гинуть в межах органів і тканин тіла, і організму доводиться позбуватися від них, як від чужорідного шкідливого матеріалу. Це дуже ресурсомістке завдання, тому пацієнт може відчувати симптоми, викликані перенапруженням різних систем організму.
Іноді імунотерапія активує імунні клітини надмірно, і вони починають атакувати нормальні тканини організму. Через це можуть виникати деякі побічні ефекти:
- При ураженні слизової оболонки порожнини рота і глотки на ній виникають хворобливі виразки, які можуть інфікуватися. Зазвичай вони проходять протягом 5-14 днів після закінчення лікування.
- Шкірні реакції: почервоніння, набряклість, сухість, підвищення чутливості до світла, тріщини на кінчиках пальців.
- Симптоми, що нагадують грип: слабкість, розбитість, підвищена температура, озноб, кашель.
- Нудота і блювання.
- Головні болі, запаморочення.
- Підвищення або зниження артеріального тиску.
- М'язові болі.
- Задишка.
- Набряки на ногах.
- Збільшення ваги через затримку рідини в організмі.
- Діарея.
Імунотерапія: за і проти
Безсумнівна перевага імунотерапії в тому, що вона часто працює в випадках, коли неефективні інші види лікування. Імунопрепарати можуть посилити основну терапію, істотно підвищити шанси на успішну боротьбу з раком. На відміну від хіміопрепаратів, вони не атакують всі клітини поспіль, у них є чітко визначена «мішень», тому вони рідше викликають побічні ефекти. Нарешті, імунотерапія «навчає» імунну систему розпізнавати і атакувати пухлинну тканину – це забезпечує довгостроковий ефект і допомагає знизити ризик рецидиву.
Однак, не все так добре. У імунопрепаратів є і мінуси. Вони працюють далеко не у всіх пацієнтів. Іноді пухлині вдається знищити повністю, а іноді – лише сповільнити її зростання. Учені поки не можуть пояснити, чому результати лікування бувають такими різними. Незважаючи на те, що побічні ефекти зустрічаються не так часто, як при хіміотерапії, іноді вони можуть бути дуже серйозними. Імунотерапія – це завжди тривале лікування. Згодом Іммунопрепарат, який допомагав пацієнту раніше, може перестати працювати. До мінусів можна віднести і досить високу вартість імунотерапії при раку. Таким чином, в кожному випадку рішення потрібно приймати індивідуально. Перш ніж призначити імунотерапію, лікар обов’язково зважить всі можливі переваги і ризики.
Ще один мінус імунотерапії – вона підходить не для всіх типів раку. Існує не так багато онкологічних діагнозів, для яких розроблений препарат, який здатний точно і ефективно впливати на клітини даного раку. Однак це шлях, по якому онкологія продовжує йти, відкриваючи все нові і нові препарати і їх комбінації, які здатні впливати на нові види пухлини. Все інше – це виключно переваги, які можуть скасувати інші види лікування вже в доступному для огляду майбутньому.
Як проводиться імунотерапія?
Імунотерапію проводять для активації імунної системи.
Такий вид терапії застосовують, щоб імунна система вчасно виявляла ракові клітини і ефективно боролася з ними. Існують різні ліки, які «позначають» атипові клітини і допомагають імунній системі їх «виявити», активуючи її і змушуючи атакувати ці атипові клітини.
Препарати для імунотерапії вводять парентерально (внутрішньовенно, внутрішньошкірно). Найчастіше підключають крапельницю і протягом декількох годин капають імунопрепарат. Такі крапельниці пацієнт отримує через певні проміжки часу. Тривалість курсу лікування визначає лікуючий лікар, спираючись на всі дані.
Скільки часу триває імунотерапія?
Якщо говорити про внутрішньовенне введення препарату – то перший раз його вводять протягом однієї години. Під час внутрішньовенного введення препарату контролюють і спостерігають за реакцією організму.
Друге і подальше введення імунопрепарату відбувається, як правило, швидше, і, в середньому, займає 30 хвилин. Після імунотерапії пацієнт може повернутися з лікарні додому. Якщо треба поспостерігати за пацієнтом, його можуть залишити ще на добу в стаціонарі.
Тривалість самого курсу імунотерапії визначає лікар з урахуванням всіх факторів.
Кому призначають імунотерапію?
Імунотерапію можуть призначати, якщо пацієнт не має таких захворювань, як цукровий діабет у стадії декомпенсації, кома або передкоматозний стан, ниркова, печінкова або серцева недостатність. Також категорично не призначають імунотерапію при тиреотоксикозі, бронхіальній астмі і психічних порушеннях. Коректори імунної системи також не можна призначати, якщо у пацієнта відбувається загострення хронічної недуги або він приймає бета – блокатори.
В інших випадках лікар може призначити імунотерапію, яка не зачіпає здорові клітини і тканини. Тому сама імунотерапія переноситься пацієнтом легше.
Чим відрізняється імунотерапія від хіміотерапії?
При проведенні імунотерапії використовують імунопрепарати, які мають принципово інший механізм впливу. На відміну від хіміопрепаратів, які згубно впливають на ракові клітини, імунопрепарати активізують імунну систему в організмі людини, змушуючи її активно боротися з пухлиною. Сьогодні за допомогою імунотерапії вдається боротися з раком, який раніше не піддавався лікуванню. Також імунотерапія має менше побічних ефектів, не впливає на здорові клітини і тканини, і за рахунок цього легше переноситися пацієнтом.