Згідно датському дослідженню, опублікованому в травневому номері журналу Cancer, приймаючи нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як аспірин, мотрин (ібупрофен) і алів (напроксен), які є головними складовими будь-якої аптечки, значно знижується ймовірність розвитку деяких форм раку шкіри.
Випускаються без рецепта НПЗП використовуються для зменшення болю, температури і набряку. НПЗП також включають ліки, що відпускаються за рецептом-інгібітори ферменту циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2), такі як Целебрекс (целекоксиб).
“Наше дослідження показало, що у людей, які приймають НПЗП, низький ризик виникнення трьох головних видів раку шкіри: злоякісної меланоми, базаліоми, плоскоклітинного раку», — повідомляє автор дослідження, Сігрун Альба Йоханнесдоттір, з відділення клінічної епідеміології в лікарні Університету Орхуса (Aarhus University Hospital), Данія.
“Найбільший ефект, – зазначає вона — – був виявлений для плоскоклітинного раку шкіри і злоякісної меланоми, особливо в тих випадках, коли знеболюючі приймалися часто і протягом тривалого періоду часу».
Попередня робота підтверджує думку, що НПЗП в деякій мірі захищають від раку (особливо від раку ободової і прямої кишки), а саме пригнічують викликає рак фермент ЦОГ-2. Наприклад, той же Целебрекс має протизапальну, знеболюючу і жарознижувальну дію, вибірково блокуючи фермент (ЦОГ-2), і при цьому не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов’язані з ЦОГ-1 і протікають в різних тканинах організму.
Для нового дослідження вчені проаналізували бази даних Датського реєстру раку та датської системи реєстрації актів цивільного стану.
Були оброблені історії хвороби і посмертні епікризи близько 2 000 чоловік з плоскоклітинним раком шкіри, 13 300 пацієнтів з базаліомою і 3 250 хворих злоякісною меланомою, діагностованими в період з 1991 по 2009 рік. Всі пацієнти були старше 20 років.
У свою чергу, також було розглянуто майже 179 000 здорових датчан. Згідно з медичними документами учасниками використовувалися низькі і високі дози аспірину (в межах від 75 мг до 500 мг), так звані «неселективні» НПЗП (такі як ібупрофен і напроксен), і старі і нові покоління інгібіторів ЦОГ-2. Вчені оцінили кількість приписів і тривалість прийому препаратів, визначивши використання ліків менше ніж 7 років, як короткострокове.
В результаті, відносний ризик розвитку плоскоклітинного раку шкіри був знижений на 15% серед тих, у кого було більше двох рецептів на НПЗП, в порівнянні з тими, у кого їх було два і менше.
Також ризик злоякісної меланоми виявився нижчим майже на 13% серед людей, які отримали більше двох рекомендацій використання НПЗП.
Однак подібного результату не було помічено щодо базаліоми. Але тривалий прийом великих доз НПЗП, був пов’язаний зі зменшенням ризику (на 15-21%) виникнення базаліоми, яка проявляється на ділянках шкіри, не схильних до дії ультрафіолетового випромінювання.
Дослідники звертають увагу на те, що зв’язок між НПЗП і раком шкіри могла виникнути в результаті дії таких факторів, як певні типи шкіри або характер інсоляції.
Йоханнесдоттір додає: “Ми сподіваємося, що наше відкриття надихне на подальше вивчення в області профілактики раку шкіри. Крім того, потенційний протираковий ефект повинен бути прийнятий до уваги при обговоренні користі і шкоди застосування НПЗП».
Однак, «необхідно докладніше досліджувати зв’язок між ліками і раком, а також порівнювати позитивні ефекти з ризиками, — застерігає вона. – Тим часом, найважливішою профілактикою раку шкіри залишається захист від сонця”.
У той же час, доктор Вільям Тінг, приватний дерматолог в Сан-Рамоне, Каліфорнія, похвалив дослідження, незважаючи на існування багатьох інших факторів, що беруть участь у розвитку раку шкіри.
“Стає зрозумілим, що запалення також відіграє істотну роль у виникненні раку, зокрема ракових утворень шкіри», — стверджує він.
“Ця стаття відкриває лікарям і пацієнтам відносно простий спосіб зниження ризику раку шкіри», — додає Тінг і радить консультуватися з лікарем перш, ніж приймати препарати, що розріджують кров.